Sprawozdanie z działalności Duszpasterstwa Więziennego

Звіт з діяльности Тюремного Душпастирства Перемисько-Варшавської Архиєпархії УГКЦ (стан на 30 вересня 2008 р. Б.)

Коротка історія
На початку слід сказати, що Тюремне Душпастирство Перемисько-Варшавської Архиєпархії УГКЦ не є однорідною структурою, але зоною, у якій працюють поодинокі душпастирі. У Перемисько-Варшавські Архиєпархії практично є два головні осередки, а саме Перемишль і Люблін.
З 1996 р. реґулярну діяльність у тюрмі у Перемишлі почав о. Євген Попович, зустрічі і богослужіння ведуться мінімум два рази у місяці. У цю діяльність щиро заангажувались також миряни парохіяни Архикатедрального Собору св. Івана Хрестителя. Парохіяни часто підтримували матеріально в’язнів, а також приходили з духовою розрадою, особливо школярі з Ліцею ім. Маркіяна Шашкевича.
Від осені 2000 року до систематичної праці у перемиській в’язниці делеговано сотрудника архикатедральної парохії о. Івана Маряка; з 2002 року о. Романа Валявку; з 2003 року о. Богдана Крубу, – від жовтня 2004 року, по вересень 2006 року, допомагав йому о. Петро Качмар, а від серпня 2007 року цієї праці піднявся о. Павло Поточний.
На передодні Різдва Христового (5 січня 2008 р. Б.) з в’язнями перемиської тюрми зустрівся Митрополит Перемисько-Варшавський Кир Іван Мартиняк. Слова, якими Владика звернувся до них, сміливо можна вважати моттом кожного тюремного капеляна. Митрополит сказав до в’язнів:

Мимо цього, що ви є далеко від своїх рідних хат, у відокремлені, то ніколи не лишаєтесь самі. Бог, котрого бачите завдяки іншим людям завжди є присутнім.

З ініціятиви о. Павла Поточного, 17 квітня 2008 року перемиську в’язницю відвідав Консул України в Любліні п. Юрій Токар.
З 1999 року постійну працю у тюрмі в Холмі, за координацією о. Г. Драуса, розпочали греко-католицькі семінаристи з Люблінської Духовної Семінарії. Перший договір про працю греко-католицьких семінаристів у холмській тюрмі підписали 19 березня 1999 р. Б. Ректор Духовної Семінарії і Директор Холмської тюрми.
Водночас на зламі 1999/2000 р. у Люблінській в’язниці почав працю ієромонах Теодор Мартинюк. Треба підкреслити, що душпастирська праця семінаристів не була б можлива, якби не допомога люблінських душпастирів о. Богдана Панчака і о. Стефана Батруха, котрі до сьогодні активно допомагають у праці на пенітенціярні ниві. Чимало разів допомагали теж отці Марко Бляза і Богдан Манишин.
З 2004 року виникли душпастирські потреби опіки над греко-католиками у тюрмі в Угерцях Мінеральних, – цього завдання піднявся о. Іриней Кондро.

Події
Тюремне Душпастирство Перемисько-Варшавської Архиєпархії УГКЦ відзначало теж особливі події. І так 31 березня 2006 року, у люблінському Коронному Трибуналі відбувся науковий семінар «Więzienne oblicze Kościoła Greckokatolickiego – przeszłość i teraźniejszość», на якому пролунали такі доповіді:
• о. декан д-р Петро Сивицький, Kapelaństwo greckokatolickie w latach międzywojennych;
• о. д-р Стефан Батрух, Duchowość kapelańska;
• о. Ярослав Стороняк, Doświadczenia pracy kapelańskiej w Zakładzie Karnym w Chełmie (1999-2006);
• підполковник Єжи Ніколаєв, Doświadczenia Okręgowego Inspektoratu Służby Więziennej w Lublinie ze współpracy z Kościołami i związkami wyznaniowymi oraz w relacjach przygranicznych z Ukrainą.

Учасники семінару дивилися теж фільм про блаженного Омеляна Ковча Proboszcz Majdanka.
На семінарі присутні були директори усіх в’язниць Люблінської округи, з його директором підполковником Єжи Ніколаєвим та генеральним директором Пенітенціарної Служби Польщі підполковником Яцеком Пом’янкіевічом, численні вірні УГКЦ у Польщі та гості й особи зацікавлені тюремним душпастирством УГКЦ у Польщі.
У вересні 2006 року слідчий ізолятор у Любліні відвідали владики УГКЦ: Кир Софрон Мудрий, Кир Юліян Вороновський, Кир Володимир Війтишин, Кир Богдан Дзюрах, які мали нагоду детальніше пізнати польську пенітенціарну систему.
Проблема тюремного душпастирства була теж порушена автором цих рядків підчас міжнародної конференції: «Odkaz sv. Alžbety» (22 жовтня 2007 р.) з доповіддю: Chudoba (bieda, núdza) a zločinnosť uprostred cudzincov pochádzajúcich z krajín stredovýchodnej Europy (Ubóstwo a przestępczość wśród obcokrajowców pochodzących z krajów Europy Środkowo-Wschodniej. Psychologiczna i duszpasterska analiza problemu na podstawie osadzonych w Polsce, ze szczególnym uwzględnieniem Zakładów Karnych i Aresztów Śledczych Okręgu Lubelskiego).
Черговим заходом Тюремного Душпастирства УГКЦ у Польщі була конференція в Ольшаніци (з 9 по 11 травня 2007 р.), зорганізована Пенітенціярною Службою Польщі (CZSW) й присвячена ролі Української Греко-Католицької Церкви у пенітенціарній системі під заголовком Więzień – człowiek potrzebujący duchowo.
Для греко-католиків у Холмській тюрмі регулярно служились богослужіння у візантійсько-українському та візантійсько-румунському обрядах.
З 10 по 12 вересня 2008 року у Даниловому городі Холмі проводилася міжнародна конференція: Тюремне душпастирство Греко-Католицької Церкви Середньо-Східної Європи. Метою конференції було пізнання методів і особливостей душпастирської праці у тюрмах Середньо-Східної Європи та вивчення можливостей співпраці у царині пенітенціарних питань між Державою і Церквою.
Конференцію відкрив заступник міністра юстиції Польщі п. Маріян Ціхош. Серед присутніх були найвищі керівники Пенітенціарної служби Польщі: генеральний директор генерал Яцек Пом’янкевіч та полковник Єжи Ніколаєв. У конференції активну участь брали також директори тюрем з Люблінської та Ряшівської округів.
Церковні доповідачі прибули: з України диякон Костянтин Пантелей, референт для пенітенціарних закладів України, о. Віталій Котик, ЧНІ, о. Олексій Куйбіда, о. Любомир Григер; зі Словаччини о. декан Іван Бляшко; з Польщі о. митрат д-р Стефан Батрух, представник Митрополита Івана (Мартиняка), протоієрей Богдан Панчак, настоятель Духовної семінарії УГКЦ у Польщі, о. Павло Поточний, тюремний капелан Ряшівської округи та диякон д-р Петро Сивицький і о. Ярослав Стороняк, капелани Люблінської округи. Активну участь у конференції взяли римо-католицькі капелани: о. Мірослав Фляк і о. Марек Любельскі. Присутніми на конференції були теж представники міста Холма.
Кожний день починався з Божественної Літургії (10 вересня – у тюремній каплиці, 11 і 12 вересня – у Соборі Пречистої Діви Марії у Холмі). Передобідня частина присвячувалася доповідям, після обіду – дискусії. На прикладі Холмської в’язниці душпастирі ознайомилися з працею Польської пенітенціарної служби. Триденний обмін досвідом та теоретичним знанням дозволив розробити практичні методи праці на тюремно-душпастирській ниві та започаткував взаємний процес обміну досвідом капеланів і в’язничних працівників.

Структури
На початках перший греко-католицький капелян отримав з 1 травня 2007 року 0,25 штату у тюрмі в Холмі. Душпастирські потреби спричинили, що з жовтня 2007 року тюремний душпастир з Холма підняв працю в слідчих ізоляторах у Красномуставі і Замостю. Декретом Митрополита Кир Івана Мартиняка з дня 3 червня 2008 р. піднесено рангу душпастирства тюремного у в’язницях Люблінської округи до ранги Тюремного душпастирства Люблінської округи та призначив на постійного співпрацівника о. диякона д-ра Петра Сивицького.
Декретом Митрополита Кир Івана Мартиняка з дня 21 квітня 2008 р. піднесено рангу душпастирства тюремного у перемиській в’язниці до ранги Тюремного душпастирства Ряшівської округи, і капеляном назначено о. Павла Поточного.
Грамотою з дня 7 травня 2008 р. Б. Архиєпископ Кир Іван Мартиняк, Митрополит Перемисько-Варшавський установив Блаженного Мученика о. Омеляна Ковча покровителем Тюремного душпастирства Перемисько-Варшавської Архиєпархії.
Характерною рисою тюремного душпастирства Перемисько-Варшавської Архиєпархії УГКЦ є його екуменічний і між обрядовий характер. На рівні тюрем проходить стисла екуменічна співпраця.
Усі ці кроки є видимими знаками швидкого розвитку тюремного душпастирства Перемисько-Варшавської Архиєпархії УГКЦ.

о. Павло Поточний
о. Ярослав Стороняк

"Перемиські Архиєпархіяльні Відомості, Рік VІ. Ч. 7. 2008",(str. 179-182)