УГКЦ налагоджує співпрацю з Португалією у справі душпастирства в’язнів

У Португалії упродовж 10 - 18 листопада 2010 року, з метою розвитку співпраці у царині католицького душпастирства в тюрмах, перебували ієрей Костянтин Пантелей і сестра Вероніка (Кішко), згромадження Непорочного Серця Богородиці Фатімської, які представляли капеланське служіння УГКЦ.

Отець Іван Ґудзь, координатор капеланії УГКЦ у Португалії, зустрівся з гостями з України та виявив щиру зацікавленість і готовність розвивати душпастирську структуру, щоб уможливити опіку в’язнями, що походять з України. Неоціненно посприяли у звершенні місії цієї подорожі ієромонахи Чину Св. Василія Великого о. Йоан Дмитро (Лубів) та о. Микола (Ярема), настоятелі Храму Різдва Пресвятої Богородиці в Лісабоні (подробиці про їх працю можна читати за посиланням: http://osbmpt.at.ua/index/0-2). Вони забезпечили побут і транспортування гостей, брали живу участь у зустрічах і нарадах, розробляли душпастирський план для опіки у в’язницях.

11 листопада 2010 року в м. Пеніше відбулася зустріч з дияконом Пітером Ехтермаєром, чільним представником ІССРРС-Europe. Головна мета наради, що відбулася – посприяти налагодженню опіки нашими співгромадянами, які опинилися за ґратами у таких країнах як Італія, Іспанія, Португалія та Німеччина. «Міграція українців має свої позитивні і негативні сторони – сказав під час зустрічі о. Костянтин, − серед негативних є також ув’язнення. Треба допомогти нашим людям відчути підтримку Церкви та зберегти їх зв’язки з родиною».

12-13 листопада, у часі міжнародного паломництва до Фатіми о. Костянтин Пантелей та с. Вероніка (Кішко) молилися за ув’язнених на місці, де 1917 року трьом дітям-пастушкам об’явилася Богородиця. На питання ієромонаха о. Сільвіо (Литвинчука), ЧСВВ, настоятеля для українських парохій поблизу Фатіми, що спонукало її до в’язничного служіння, с. Вероніка відповіла: «Фатімське об’явлення також торкнулося в’язнів. Відомий факт, що префект округу, де знаходиться Фатіма, застрашував дітей, аби вони припинили свідчити про появу Божої Матері, кинув їх до в’язниці. Діти Лючія, Жасінта і Францішко стали живим прикладом віри та щирої молитви, що навіть ватажок засуджених за кримінальні злочини навернувся, а з ним і численні інші в’язні».

16 листопада у м. Авеіро відбулася зустріч з національним координатором пенітенціарного душпастирства падре Жоао Ґонзалвешом, відповідальним представником Конференції Єпископів Португалії. Він розповів про працю в’язничних капеланів та волонтерів, що служать у сфері богословській, соціальній та юридичній. Для ближчого сприйняття пенітенціарної системи країни о. Йоан, о. Костянтин і с. Вероніка відвідали місцеву в’язницю. Загалом у 55 тюрмах Португалії понад 13 тис. ув'язнених, 30,6% знаходяться під вартою в процесі суду та слідства, 40% випадків взяття під варту – за злочини, пов'язані з наркотиками. 20% – мігранти з різних країн. Серед них є українці, що потрапили за ґрати з різних причин.

18 листопада о. Йоан Дмитро (Лубів), о. Микола (Ярема), о. Костянтин Пантелей та с. Вероніка (Кішко) зустрілися з падре Жоау Мануелем Педру Нугейрою, капеланом, відповідальним за католицьку опіку в’язнями у дієцезії Лісабону. У Лісабоні та його найближчих околицях розташовано 12 в’язничних установ. В результаті наради розпочалися заходи з надання необхідних дозволів для відвідування в’язнів.


Департамент інформації УГКЦ

Українські капелани беруть участь у святкуванні ХХ річниці відродження пенітенціарного душпастирства в Польщі

17-21 жовтня 2010 року, у Центрі з підготовки кадрів Польської тюремної служби (у Попово-Парцелє неподалік Варшави) відбувалися ювілейні заходи, у яких на запрошення Польського в’язничного душпастирства перебувала делегація Української Греко-Католицької Церкви.

Святкування ХХ-ліття відродження інституції в’язничного душпастирства проходили у часі традиційних у жовтні реколекцій польських католицьких капеланів. Поруч із побратимами по служінню перебували священики пенітенціарного душпастирства УГКЦ о. Ярослав Строняк (головний крайовий капелан Перемишльсько-Варшавської Митрополії), о. Іван Ключник (Вроцлавсько- Ґданська Єпархія),  о. Ігор Дмитерко (Львівська Архиєпархія), о. Олексій Куйбіда (Коломийсько-Чернівецька Єпархія), о. Терентій (Цапчук), ЧСВВ (Луцька Екзархія), о. Омелян Колодчак (Тернопільсько-Зборівська Єпархія), о. Ярослав Данків (Донецька Екзархія), о. Костянтин Пантелей (Патріарша Курія УГКЦ). Римо-Католицьку Церкву в Україні представляв капелан о. Юрій Нагорний (Одесько-Сімферопольська дієцезія).

На відкриття реколекцій прибув президент Міжнародної Католицької Комісії Душпастирства в Тюрмах відомий правозахисник д-р Крістіан Кун. Він привітав польських священиків зі святочною подією ювілею та висловив вдячність за збагачення пастирського досвіду у царині непростої діяльності капелана для примирення особи, що вкоїла злочин, із Богом , з людьми і з собою. Відбулася зустріч Крістіана Куна з українською групою, в якій він подякував за активну участь наших священиків у відродженні душпастирства Церкви на теренах Центральної Європи. У гроні понад 140 капеланів українські священики брали участь в обміні досвідом та навчанні.

Науки під час реколекцій давали кардинал Юзеф Ґлемп - почесний примас Польщі, Архиєпископ Варшавський Генрік Гозер, о. прилат Ян Сікорський, що провадив в’язничним душпастирством у Польщі перші 10 років від заключення спеціального конкордату з державо. На урочистих конференціях були присутні також Кшиштоф Квятковський - міністр юстиції, полковник Яцек Влодарський - генеральний директор Служби в'язниць і багато інших посадовців Міністерства юстиції та тюремної служби.  18 жовтня відбулась презентація душпастирського служіння Української Греко-Католицької Церкви, яка викликала щире зацікавлення польських капеланів. 

 «Ці заходи є дуже корисні для мого досвіду священика у в’язниці, адже наші польські побратими проходили такі самі етапи становлення душпастирства аж до введення капеланства, які переживаємо тепер ми в Україні - відмітив о. Олексій Куйбіда, капелан Коломийської виправної колонії, - вони послужили значному збагаченню взаємних контактів та поглибленню нашої співпраці на душпастирській ниві».

У часі урочистостей отці капелани з України подякували за запрошення і вручили прелатові о. Павлові Войтасу, головному тюремному капелану Польщі, ікону Юрія Переможця з вишиваним рушником як символ подолання зла й освячення життя. Вони запросили його разом з кількома дієцезіальними душпастирями відвідати Україну 2011 року для розвитку співпраці. Отець Павло щиро подякував українським капеланам та, навзаєм, подарував душпастирській службі УГКЦ на знак єдності у служінні Св. Таїнства Примирення (Покаяння) стулу, що є аналогом епітрахилі. 

На завершення перебування у Польщі українські в’язничні капелани молилися перед чудотворним образом Божої Матері в Санктуарії Пресвятої Діви Марії Ясногорської у Ченстохові. Там вони відправили подячну Божественну Літургію у візантійському обряді. «Це відвідування святині було дуже логічним завершенням нашого візиту в Польщу. Воно збагатило нас духовно та дало можливість скласти подяку за братерське і дуже щире прийняття й обмін досвідом» - зазначив о. Ярослав Данків з Донецька.

Для Департаменту інформації УГКЦ передав о. Омелян Колодчак, капелан Збаразької жіночої виправної колонії.

Osoba po obu stronach krat – wiele perspektyw w spojrzeniu na osoby w rzeczywistości więziennej.

W dniach 28-29 czerwca w Górowie Iławeckim odbyła się międzynarodowa konferencja poświęcona problematyce osób osadzonych i osób zaangażowanych w dozór i niesienie pomocy skazanym i aresztowanym. W konferencji udział wzięli pracownicy i funkcjonariusze Służby Więziennej, księża kapelani, duchowni oraz przedstawiciele nauki bezpośrednio nie zaangażowani penitencjarnie z Polski i Ukrainy. Przeszło godzinne dyskusje podsumowujące poszczególne sesje, intensywnie ubogacały perspektywę problemów poruszanych podczas wykładów. Ważnymi kwestiami poruszanymi podczas sesji były kwestie przygotowania duchowo-religijnego kapelanów oraz pracowników i funkcjonariuszy SW.

Ks. prof. Krzysztof Guzowski i ks. dr Grzegorz Barth zainicjowali problematykę duchowego uzdrowienia i uwolnienia w życiu osób „posługującym” więziom. Przypomniano o realności rzeczywiści osobowego Zła i o roli Ducha Świętego. Myśli te zostały kontynuowane i głęboko rozwinięte w wystąpieniach ks. prof. Jarosława Moskałyka, który poszerzył je na rzeczywistość wspólnotową. Bardzo cennie przybliżył rolę wspólnoty w życiu człowieka, bez znaczenia czy jest on funkcjonariuszem czy osadzonym oraz unaocznił tak ważną rolę wspólnoty eklezjalnej i zależności stworzenia od Stwórcy, która prowadzi do własnej identyczności jako osoby stworzonej na obraz i podobieństwo Boże, i przekraczającej rzeczywistość widzialną.  Podsumowując ks. Profesor podkreślił rolę odkrywania własnej relacji do Boga najpełniej realizującą się w Kościele poprzez sakramenty. Ową realizację w swym wystąpieniu rozwiną ks. Jan Łajkosz, który ukazał znaczenie sakramentów, szczególnie chrztu, Eucharystii i pokuty w odnajdywaniu siebie w rzeczywistości więziennej. Na temat sakramentu pokuty w rzeczywistości więziennej wyjaśniał ks. Andrij Lemchuk (Czortkiw, Ukraina), podkreślił rolę wolności w przygotowywaniu się do sakramentu pokuty oraz do odczytywania sakramentu spowiedzi jako powrotu do własnej osobowej tożsamości.

Kolejne wystąpienia kapelanów z Ukrainy dotyczyły opieki duchowej i charytatywnej osób po obyciu kar. Ks. mitrat Vasyl Panteluk (Donieck, Ukraina) uszczegółowił problemy podejmowane przez kapelanów greckokatolickich dla osób opuszczających więziennie jak i trudną posługę wśród osób odbywających karę dożywocia (ks. Panteluk aktualnie posługuje w Areszcie Śledczym liczącym ok. 2700 osadzonych i w Zakładzie Karnym z 1000 skazanych, z czego ponad stu z dożywotnimi wyrokami). O. Witalij Kotyk CSsR (Kijów, Ukraina) przybliżył odpowiedzialną posługę wśród osadzonych kobiet, wśród których jest grupa osadzonych wraz z maleńkimi dziećmi. W referacie o. Kotyka wybrzmiały również problemy tychże osób: głownie etyczne, zdrowotne (m. in. HIV i zapalenie płuc) oraz problemy narkotykowe, za które zazwyczaj kobiety trafiają do jednostek penitencjarnych.

Kolejne istotne kwestie powiązane ze służbą więzienną podjęli pp. Magdalena Truchanowicz, Marta Klimas, Krzysztof Stefanowski. Referaty te przybliżyły rzeczywistość w jakiej pracuje funkcjonariusz służby więziennej, trudności i dobrodziejstwa tejże służby. Do istotnych wniosków zaliczyć należy oparte na badaniach tezy o charakterystyce osobowościowej funkcjonariuszy nie odbiegającej od normy społecznej oraz o ogromnych wymaganiach i stresogenności pracy w służbie więziennej.

Ostatnią grupą tematów były kwestie rodzinne osadzonych podjęte przez dr Adama Marzewskiego, Bożenę Ulidowską, Ewę Misztal i Monikę Stachyra. Wystąpienia te przybliżyły gamę trudności i problemów rodzinno-wychowawczych osadzonych i ich rodzin (problemy alkoholowe, przestępczość w rodzinie, przemoc itp.). A najmocniej wybrzmiały słowa dr Marzewskiego, który streszczając wypowiedzi badanych nieletnich sparafrazował je jako wołanie „ja chcę do mamy”.

Do podsumowujących wystąpień należały referat ks. Jarosława Storoniaka, który przybliżył ogromną gamę zmian natury osobowościowej, społecznej i rodzinnej doświadczanych przez człowieka w przeciągu jego życia. Zmienność osoby została ukazana na kanwie jej wewnętrznej stałości i wielowymiarowości jako osoby. Ks. Konstantyn Pantelei patriarszy referent do spraw penitencjarnych, przybliżył szeroką perspektywę więziennictwa ukraińskiego i roli w niej kapelana. Podsumowując kwestie poruszane podczas konferencji płk Andrzej Bartkiewicz dyrektor okręgowy Służby Więziennej w Olsztynie podkreślił, iż rzeczywistość osób po obu stronach krat, to nie tylko ok. 80 tys. osadzonych, ale i przeszło 30 tys. pracowników i funkcjonariuszy. Należy dodać, iż biorąc pod uwagę, iż w tę rzeczywistość zaangażowane są również rodziny, to zapewne w Polsce rzeczywistość po obu stronach krat może dotyczyć około 400 tys. osób.

Ks. Jarosław Storoniak

CHRYSTUS ZMATWYCHWSTAŁ!!!

Skazani, ale nie potępieni

Są skazani, ale nie potępieni. Ma o tym przypominać Dzień Modlitw za Więźniów, przypadający w liturgiczne wspomnienie Dobrego Łotra, 26 marca. W Polsce jest obecnie ok. 50 tys. więźniów w 160 zakładach karnych.

Jakub Szymczuk/Agencja GN ©

Bierzmowanie w areszcie

Krzysztof Linowski jest rzecznikiem Aresztu Śledczego w Radomiu. Za najważniejsze sukcesy w resocjalizacji zalicza udział więźniów w pracach przy renowacji kościoła św. Jana w Radomiu, opiekę przy pensjonariuszach Domu Pomocy Społecznej oraz pomoc podopiecznym Hospicjum Królowej Apostołów w Radomiu. - Nasi wychowawcy przynajmniej trzy-cztery razy do roku organizują zbiórki żywnościowe i pieniężne wśród osadzonych oraz funkcjonariuszy. Akcja na rzecz hospicjum prowadzona jest przy udziale samych skazanych - podkreśla Linowski.
W radomskim więzieniu przebywa ponad tysiąc osadzonych. Wśród nich Kazimierz, który odsiaduje sześcioletni wyrok za udział w zorganizowanej grupie przestępczej. Na wolność wyjdzie w 2013 r. Czeka na niego żona i syn. - Bardzo tęsknię za nimi. Będąc w więzieniu inaczej patrzę na życie. Teraz pragnę tylko zmienić się, być z bliskimi. Jestem w tej dobrej sytuacji, że są osoby, które czekają na mnie - powiedział Kazimierz.
Z kolei Roman został skazany na 25 lat za zabójstwo. - Z perspektywy tych czterech lat, które spędziłem w więzieniu, inaczej patrzę na otaczającą mnie rzeczywistość - mówi osadzony, który jest zaangażowany w redagowanie i tworzenie więziennej gazetki, pracuje także w kuchni.
Ustanowiony przez Konferencję Episkopatu Polski Dzień Modlitw za Więźniów ma zachęcić wiernych do objęcia w tym dniu modlitwą osadzonych. Zabiegało o to Stowarzyszenie Ewangelicznej Pomocy Więźniom „Bractwo Więzienne" wraz ze swym założycielem ks. Janem Sikorskim oraz naczelnym kapelanem więziennictwa ks. Pawłem Wojtasem.
Dobry Łotr, według apokryfów noszący imię Dyzmas, jest symbolem Bożego Miłosierdzia; pokazuje, że nawet w ostatniej chwili życia można jeszcze powrócić do Boga. Ukrzyżowany razem z Chrystusem, wyraził żal za swoje grzechy, a Jezus zapowiedział mu, że będzie w raju.


http://info.wiara.pl/doc/481849.Skazani-ale-nie-potepieni

Пам’ять блаженного Омеляна Ковча вшанували на Верховинщині

Нещодавно в Верховинському деканаті в Ільцівській ЗОШ І-III ступенів відбувся тематичний вечір, присвячений нашому земляку, блаженному Омеляну Ковчу, який 30 грудня 1942 р. був заарештований фашистами і відправлений в концтабір Майданек, де і загинув.

Захід був організований вчителем християнської етики Людмилою Магнич і учнями 11 класу, які закінчили вивчати блаженства, проголошені Христом в Нагірній проповіді. Вечір проходив у формі театрального дійства. Героями були постаті, які знайомили присутніх з біографією Блаженного. Окремі етапи життя мученика Омеляна Ковча були висвітлені в сценках: "Збурена Троя", "Окупація", "В гестапо", "Сумний Христос" (уривок із однойменної вистави Ольги Дучимінської).

Театральне дійство завершилось вшануванням всіх 27-ми блаженних синів і дочок нашої Церкви і українського народу, беатифікованих 27 червня 2001 року Іваном-Павлом II.

Запрошені гості – священик Верховинської УГКЦ отець декан Роман Болехівський та методист відділу освіти Ганна Рибенчук відзначили, що в наш час - час поступу, удосконалення комунікацій, автоматизації життя - стало легко забути і про рай, і про вічність, і про Бога. У такій несприятливій атмосфері кожен з нас може втратити Божу перспективу: надприродний, християнський погляд на життя. " Нагірна проповідь" - це те сонце, що дає світло, тепло й вічне життя. Вона дуже актуальна для кожного з нас.

У заключному слові Людмила Магнич побажала всім учням і присутнім любові, добра, злагоди і миру. Вечір закінчився спільною молитвою за добрих єпископів, священиків святих, учителів Божого Закону, що вміли б незмінно зберігати правду святого Об'явлення та з любов'ю навчати й вести український великий народ.

диякон Михайло Магнич, вчитель християнської етики

Spotkanie z funkcjonariuszami Służby Więziennej

Praca w zakładzie karnym jest szczególny powołaniem i wymaga wiele poświęcenia i zaangażowania. 26 stycznia 2010 roku w Zespole Szkół im. Markiana Szaszkewicza III klasa Gimnazjum miała wyjątkową okazję zapoznać się z zakresem obowiązków i charakterem pracy Funkcjonariuszy Służby Więziennej. Na zaproszenie ks. Pawła Potocznego, katechety, a także Okręgowego Kapelana Duszpasterstwa Więziennego Kościoła Greckokatolickiego dla Okręgu Rzeszowskiego na lekcję katechezy przybyli funkcjonariusze z Zakładu Karnego w Przemyślu. Pan Arkadiusz i pani Iza opowiedzieli o pracy funkcjonariuszy w jednostce penitencjarnej. Opowiedzieli także jak wygląda dzień skazanego w zakładzie karnym, jakie ma obowiązki, a jakie może ponieść konsekwencje za przekroczenie regulaminu. Pani Iza zwróciła uczniów uwagę na czyny, za których popełnienie można trafić do więzienia i ich bezpośrednie przyczyny, a są to alkohol, narkotyki, brak akceptacji w rodzinie czy społeczeństwie. Ze strony młodzieży pojawiło się wiele pytań związanych zarówno z pracą funkcjonariuszy działu ochrony i kadry wychowawczej, jak i dotyczących życia osadzonych w zakładzie karnym.

www.soborcerkiew.net